Уточнена ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання невідповідними законодавству розпоряджень голови КМДА

 
 

Уточнена ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання невідповідними законодавству розпоряджень голови КМДА

Позовні вимоги - визнати недійсними 14 розпоряджень КМДА та рішення Київради, що стосуються підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги у м. Києві.



Шевченківський районний суд м. Києва
вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б,
м. Київ, 04053
Суддя – Притула Н.Г. Справа № 2а-166/07

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

Позивач:
Куля Віктор Іванович,
вул. Індустріальна, 46-А, кв. 261, м. Київ, 03058,
тел. 457-40-72

Відповідачі:
1. Суб'єкт владних повноважень -
Голова Київської міської державної адміністрації
Черновецький Леонід Михайлович,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001
2. Суб'єкт владних повноважень -
Київська міська державна адміністрація,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001
3. Суб'єкт владних повноважень -
Київська міська рада,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001

12 березня 2007 р.


Уточнена ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання невідповідним законодавству розпоряджень голови Київської міської державної адміністрації та рішень Київської міської ради про підвищення тарифів

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва з 07.11.2006 р. знаходиться адміністративна справа № 2а-166/07 за позовом Кулі Віктора Івановича до зазначених вище відповідачів про визнання незаконними, невідповідними законодавству розпоряджень КМДА від 30.10.2006 р. №№ 1574, 1575, 1576, 1577.

З огляду на те, що під час розгляду справи були оприлюднені в газеті "Хрещатик", випуск № 36 (350) від 26 грудня 2006 р., розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15 грудня 2006 р. №№ 1784, 1785, 1786, 1787, якими внесені зміни та доповнення до оскаржуваних у первісній позовній заяві розпоряджень КМДА від 30.10.2006 р. №№ 1574, 1575, 1576, 1577, а у подальшому в тій же газеті від 21 лютого 2007 р. були опубліковані нові розпорядження КМДА № 86 від 31.01.2007 р., №№ 141, 142, 143, 144 від 12.02.2007 р., якими попередні розпорядження визнані такими, що повністю або частково втратили чинність, позивач, користуючись правом, передбаченим частиною першою ст. 51 КАСУ, подає на розгляд суду цю уточнену позовну заяву, яка заміняє первісну позовну заяву від 06.11.2006 р. з послідуючими доповненнями від 28 грудня 2006 р., 09 січня 2007 р. та від 23 лютого 2007 р.

Крім того, оскільки розпорядження №№ 141, 142, 143, 144 посилаються, як на підставу, на не оприлюднене рішення Київської міської ради від 8 лютого 2007 р. № 58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", у цій уточненій позовній заяві додана вимога визнати незаконним та невідповідним законодавству також і зазначене рішення.

Таким чином, позивач подає адміністративний позов до зазначених суб'єктів владних повноважень у наступній редакції:


Зміст позовних вимог:

1. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 141 "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 р. № 748 та від 30 жовтня 2006 р. № 1574", не зареєстроване в міському управлінні юстиції, опубліковане в газеті "Хрещатик" від 21.02.2007 р., незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
2. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 142 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1575", не зареєстроване в міському управлінні юстиції, опубліковане в газеті "Хрещатик" від 21.02.2007 р., незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
3. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 143 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1576", не зареєстроване в міському управлінні юстиції, опубліковане в газеті "Хрещатик" від 21.02.2007 р., незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
4. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 144 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1577", не зареєстроване в міському управлінні юстиції, опубліковане в газеті "Хрещатик" від 21.02.2007 р., незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
5. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам", не зареєстроване в міському управлінні юстиції, опубліковане в газеті "Хрещатик" від 21.02.2007 р., незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
6. Визнати незаконним, невідповідним законодавству та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1784 від 15 грудня 2006 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води".
7. Визнати незаконним, невідповідним законодавству та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1785 від 15 грудня 2006 року "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій".
8. Визнати незаконними, невідповідними законодавству та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1786 від 15 грудня 2006 року "Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1575, від 30 жовтня 2006 р. № 1576 та від 30 жовтня 2006 р. № 1577".
9. Визнати незаконним, невідповідним законодавству та скасувати розпорядження від 15 грудня 2006 р. № 1787 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1574".
10. Визнати незаконним, невідповідним законодавству та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 листопада 2006 року № 1703 "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій".
11. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1574 від 30 жовтня 2006 року "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій" незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
12. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1575 від 30 жовтня 2006 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію" незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
13. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1576 від 30 жовтня 2006 року "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
14. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1577 від 30 жовтня 2006 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
15. Визнати не оприлюднене рішення Київської міської ради від 08.02.2007 р. № 58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", незаконними, невідповідними законодавству та скасувати вказане рішення.


Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги:

Оспорювані позивачем розпорядження КМДА не зареєстровані у міському управлінні юстиції, підписані і направлені на виконання суб'єктом владних повноважень – Головою Київської міської державної адміністрації Черновецьким Леонідом Михайловичем – Відповідачем-1.

Оскільки Відповідач-1 при цьому діяв з перевищенням повноважень, встановлених законодавством, а також у зв'язку з допущеним при цьому суттєвим порушенням норм законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг, позивач, керуючись ст.ст. 104, 105, 106, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, звертається до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України проведення цінової політики у державі забезпечує Кабінет Міністрів України. Ці повноваження Кабінету Міністрів України передбачені і статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення". Зокрема, Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідач-1 не мав права вирішувати питання про встановлення чи затвердження, навіть погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, оскільки Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 6) до повноважень Київської міської державної адміністрації у сфері житлово-комунальних послуг відноситься забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері, взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень, а також здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них. Він не мав права також перебирати на себе повноваження Кабінету Міністрів України в частині визначення порядку формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначення виконавця житлово-комунальних послуг, управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості, укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 7) віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, а не до державних адміністрацій.


Порядок формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає Кабінет Міністрів України, а органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560 затверджений "Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій". Розмір тарифів відповідно до п. 2 Порядку визначається по кожному будинку окремо, а відповідно до п. 3 – за умови прозорості усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири. Розрахунок нормативних витрат регламентується п.п. 5-35 з відповідними формулами та визначенням складових частин.

Постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955 затверджений "Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води". Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. Зокрема, формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється відповідно до річних планів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, економічно обґрунтованих планових витрат з урахуванням повної планової собівартості теплової енергії, до складу якої входять прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати тощо. Річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії готується на підставі укладених договорів купівлі-продажу теплової енергії. Калькулювання собівартості теплової енергії здійснюється у розрахунку на рік з поквартальною розбивкою та з урахуванням сезонних коливань. Аналогічно, формування тарифів на надання послуг з централізованого опалення підприємствами, що надають послуги, здійснюється на підставі річних планів надання відповідних послуг, які, у свою чергу складаються на підставі укладених договорів. Формування тарифів на надання послуг з централізованого постачання гарячої води здійснюється підприємствами, що надають відповідні послуги також на підставі річних планів, які в свою чергу складаються на підставі укладених договорів.

Постановою КМУ від 12.07.2006 р. № 959 затверджений "Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення". Формування тарифів і у цьому випадку повинно здійснюватися підприємствами відповідно до річних планів виробництва і надання відповідних послуг, які розробляються окремо за видами послуг (водопостачання та/або водовідведення).

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (ст. 18) зокрема визначено, що місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням. Місцева державна адміністрація також (ст. 20) забезпечує обслуговування населення установами та організаціями житлово-комунального господарства незалежно від форм власності. Відповідно до ст. 41 того ж Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації (або пізніше).

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено (ст. 10), що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами (ст. 11) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У ст. 28 Закону визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Стаття 51 цього Закону визначає, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті ради є виконавчий комітет ради. Виконавчий комітет ради є підзвітним та підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні голосуванням. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення (або пізніше). Виконавчий комітет в межах своїх повноважень приймає рішення на його засіданні більшістю голосів і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. Перелічені норми законодавства узгоджуються з нормами Конституції України. Так, відповідно до ст. 144 Конституції органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які у разі їх невідповідності Конституції чи законам Країни зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Законом України "Про столицю України – місто-герой Київ" передбачено (ст. 10), що Київська міська та районні в містах ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідними радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Прикінцевими положеннями до Закону (ч. 2) визначено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади.

Отже, чинними актами цивільного законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг закріплена юридично обов'язкова можлива поведінка суб'єктів владних повноважень – органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в м. Києві.

Перелічимо ці органи – суб'єкти нормотворчої діяльності м. Києва та їх повноваження у сфері формування та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги.

1) Київська міська рада. Приймає нормативні документи у формі рішень голосуванням депутатів на пленарному засіданні ради. Рішення підписує міський голова та оприлюднює. Рішення набирає чинності з дня офіційного оприлюднення (або пізніше). Встановлює ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, визначає виконавців житлово-комунальних послуг, укладає договори на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг. Рішення не підлягають державній реєстрації.

2) Виконавчий орган Київської міської ради на базі Київської міської державної адміністрації, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади. Підзвітний і підконтрольний раді, що його утворила. По аналогії з виконавчим комітетом рад інших міст України, виконавчий орган Київради приймає рішення на своєму засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету, яке підписується міським головою. Виконавчий орган може затверджувати тарифи на комунальні послуги лише для підприємств комунальної власності, для інших – лише погоджувати. Рішення не підлягають державній реєстрації.

3) Київська міська державна адміністрація, крім функцій виконавчого органу Київради, паралельно виконує функції місцевого органу виконавчої влади. Регулює ціни та тарифи на житлово-комунальні послуги, встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

4) Київський міський голова підписує рішення виконавчого органу Київради, які не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

5) Голова Київської міської державної адміністрації, який одночасно є міським головою, одноособово видає нормативно-правові акти у виді розпоряджень, які підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Тепер залишилося визначити юридично-правову природу оспорюваних актів.

Усі оспорювані розпорядження КМДА видані від імені Київської міської державної адміністрації без жодних застережень щодо використаних повноважень виконавчого органу Київради. Проте, навіть якби такі застереження були сформульовані, розпорядження не є рішеннями, і немає доказів про те, що вони приймалися на засіданні виконавчого органу більшістю голосів від загального складу виконавчого органу. Усі зазначені розпорядження підписані одноособово головою Київської міськдержадміністрації без застережень щодо використання повноважень міського голови, як очільника органу місцевого самоврядування.

Таким чином, слід вважати доведеним наявність перевищення повноважень Головою КМДА при підписанні та намаганні ввести в дію з 1 грудня 2006 р. перелічені вище розпорядження щодо розмірів плати за житлово-комунальні послуги.

Іншою підставою для визнання недійсними зазначених розпоряджень є відсутність їх державної реєстрації в органах юстиції.

Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Згідно з Положенням державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду, якщо вони, зокрема, зачіпають соціально-економічні та інші права, свободи й законні інтереси громадян. Дво- або трикратне підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлене оскаржуваними розпорядженнями, без сумніву зачіпає соціально-економічні права громадян, проте Голова КМДА вирішив оприлюднити та ввести в дію ці розпорядження з 1 грудня 2006 р. без проходження процедури державної реєстрації в міському управлінні юстиції, як це передбачено Указом Президента України та Положенням (абзац 4 пункту 6 із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 1440 від 28.10.2004 р.).

Не викликає сумнівів і та обставина, що у разі спроби затвердити нові тарифи на житлово-комунальні послуги рішенням Київради цієї мети міському голові Черновецькому Л.М. не вдалося б досягти по причині необґрунтованості 2-3-кратного їх підвищення, відсутності відповідних розрахунків з боку виконавців послуг, порушення вимог законодавства щодо порядку формування відповідних тарифів. Ця ж обставина ставить під сумнів можливість державної реєстрації розпоряджень і у міському управлінні юстиції. Очевидно тому голова КМДА вирішив проігнорувати норми законодавства та перевищити власні повноваження, не зважаючи на наслідки. Єдиним наслідком такого роду діяльності може бути лише загальний супротив з боку споживачів та звернення з позовом до суду про скасування незаконних розпоряджень, що на даний час і відбувається.

У другій частині цього позову перелічені інші порушення законодавства головою КМДА, які стосуються недотримання встановлених порядків формування тарифів на окремі види житлово-комунальних послуг.

Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560 затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Розмір тарифів відповідно до п. 2 Порядку визначається по кожному будинку окремо, а відповідно до п. 3 – за умови прозорості усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири. Розрахунок нормативних витрат регламентується п.п. 5-35 з відповідними формулами та визначенням складових частин.

Проте, порушуючи зазначений Порядок, Голова КМДА підписав розпорядження № 1574 від 30 жовтня 2006 р. "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій", яким встановлений коефіцієнт підвищення в розмірі 3,43 по відношенню до розмірів, встановлених раніше розпорядженням КМДА від 19.05.2000 р. № 748, і яке також на даний час не відповідає вказаному Порядку. Важливо відмітити принципову різницю у вирішенні питання про розміри плати за послуги з утримання будинків, а саме, Порядок встановлює формування і затвердження тарифу індивідуально по кожному будинку, в той час, коли розпорядженням КМДА передбачені однакові тарифи для усіх будинків у м. Києві з невеликими коливаннями залежно від поверховості та інженерного оснащення, без забезпечення прозорості та визначення фактичної вартості кожної складової частини тарифу. Оскільки постанова КМУ відповідно до ч. 4 ст. 4 Цивільного Кодексу України відноситься до категорії актів цивільного законодавства, то вона має вищу юридичну силу перед нормативно-правовими актами органів виконавчої влади нижчого рівня, а тому розпорядження КМДА № 1574 слід визнати невідповідним законодавству не лише з процесуальних міркувань, а і по суті, оскільки у даному випадку порушені норми матеріального права, а голова КМДА допустив у своїй нормотворчій діяльності перевищення повноважень.

Крім того, розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748 зареєстроване у Київському міському управлінні юстиції 19.05.2000 р. за № 54/246, а тому відповідно до "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, зміни і доповнення, внесені до нормативно-правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням. Причому, у разі внесення змін, доповнень, орган, що видав нормативно-правовий акт, зобов'язаний внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність. Оскільки таким органом може бути лише Київська міська державна адміністрація, як видавець розпорядження № 748, то наступні розпорядження, якими вносяться зміни до розпорядження № 748, а саме, розпорядження № 1574 та № 141, підлягають державній реєстрації в обов'язковому порядку, інакше згідно з Положенням вони вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.

Інше розпорядження № 1575 "Про затвердження тарифів на теплову енергію" суперечить "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженому постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955. Зокрема, цей Порядок передбачає формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням повної планової собівартості теплової енергії, до складу якої входять прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати тощо. Розміри індивідуальних складових кожної статті витрат у грошовому виразі визначаються за встановленими Положенням формулами. Однак, жодних розрахунків у підтвердження тарифів, запроваджених розпорядженням № 1575, відповідач у своєму розпорядженні не надав. Свідченням волюнтаристського підходу у даному випадку є встановлення однакових тарифів для усіх виробників теплової енергії, хоч за логікою та механізмом формування тарифів такий підхід є недопустимим. Дійсно, собівартість продукції у різних виробників не може бути однаковою, оскільки вони знаходяться у різних умовах господарювання. Це стосується і найбільш потужних виробників, у тому числі АЕК "Київенерго" та Дарницької ТЕЦ, перелічених у розпорядженні.

Розпорядження № 1576 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" суперечить "Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення", затвердженому постановою КМУ від 12.07.2006 р. № 959. Формування тарифів і у цьому випадку повинно здійснюватися на підставі калькулювання собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Однак у підтвердження законності підвищення тарифів на водопостачання в 2 рази, а на водовідведення – у 4 рази розпорядження не містить жодних доказів, крім міркувань загального характеру.

Іншим розпорядженням – № 1577 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" – запроваджені тарифи, які відрізняються від попередніх в 3 рази, однак ніяких розрахунків у підтвердження обґрунтованості такого підвищення, всупереч "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженому постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955, не надано. З таким же успіхом можна було б затвердити і 10-кратне підвищення тарифів. Крім того, тарифи не диференційовані по виробникам, що недопустимо з огляду на наявність значної кількості будинків з автономними даховими або вбудованими газовими котельнями, де відсутні такі складові частини собівартості, як компенсація втрат у зовнішніх теплових мережах, а також витрат на транспортування у подібних мережах. Зокрема, у будинку №4 по вул. Боткіна, співвласником якого є позивач, проектною організацією застосовані енергозберігаючі технології, на даху будинку споруджена котельня на газовому паливі, непродуктивні втрати теплової енергії відсутні, проте розпорядження № 1577 передбачає розповсюдження підвищених тарифів і на цей будинок. Крім того, не враховано, що значна кількість мешканців будинків встановила квартирні лічильники теплової енергії, для яких всупереч постанові КМУ від 21.07.2005 р. № 630 тариф на одиницю теплової енергії взагалі не визначений оспорюваним розпорядженням. Зокрема, у кв. №18 будинку № 4 по вул. Боткіна, де зареєстрований позивач, ще 2 роки тому був встановлений квартирний лічильник тепла. Як показав досвід, вартість фактично спожитої теплової енергії за лічильником приблизно в 2 рази менша, ніж за попередніми нормами. Оскільки розпорядження не містить тарифів на випадок наявності автономного джерела опалення та у разі встановлення квартирних лічильників тепла, виникає правова колізія, яку можна вирішити лише шляхом скасування незаконного розпорядження № 1577. Дійсно, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, передбачено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання при наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається (п. 10 Правил), за винятком, коли виникають сумніви щодо правильності показань, але й цей випадок врегульований Правилами (п. 16) без застосування нормативів (норм) споживання. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (останнє речення п. 10 Правил). Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у рішенні Солом'янського районного суду від 19 січня 2006 р. по справі № 2-464-1/05, на підставі якого був виданий виконавчий лист про стягнення на користь позивача зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання на суму 3407 грн. 19 коп., як різницю між тарифом Київенерго та собівартістю опалення квартири автономною будинковою даховою котельнею (з урахуванням 12-відсоткової рентабельності). Рішення суду фактично виконане повністю.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 141 "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 р. № 748 та від 30 жовтня 2006 р. № 1574" повторно внесені зміни до розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748 зареєстроване у Київському міському управлінні юстиції 19.05.2000 р. за № 54/246, а тому, як зазначено вище (останній абзац стор. 7, продовження абзац на стор. 8 цього позову) вносити будь-які зміни та доповнення до зареєстрованого розпорядження відповідно до "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, дозволяється лише новим розпорядженням, яке підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням. Однак, розпорядження № 141 на реєстрацію не подавалося, отже не є чинним і не підлягає виконанню.

Цим же розпорядженням № 141 внесені зміни до розпорядження КМДА від 30.10.2006 р. № 1574, шляхом викладення його у новій редакції. Нова редакція зокрема встановлює коефіцієнт підвищення в 1,9 рази розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, встановлених розпорядженням КМДА від 19.05.2000 № 748.

Однак, цей коефіцієнт встановлений всупереч Порядку формування відповідних тарифів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 560, зокрема, в частині, яка стосується формування тарифів по кожному будинку окремо на підставі калькулювання фактичної собівартості складових частин послуг. Крім того, пунктом 2 розпорядження № 141 від 12.02.2007 р. запроваджуються з 01.12.2006 р. підвищені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, що є порушенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічна норма передбачена і в ст. 5 Цивільного Кодексу України, частина 2 якої встановлює, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Підвищення тарифів у 1,9 рази явно не відноситься до подібних випадків.

Також розпорядженням № 141 визнані такими, що втратили чинність розпорядження КМДА від 30.11.2006 № 1703, від 15.12.2006 №№ 1785, 1787, від 27.01.2007 № 69. Зазначені розпорядження залишаються предметом оскарження у даному позові з наступних мотивів. Саме по собі визнання втрати чинності незаконних розпоряджень головою КМДА у добровільному порядку можна було б вітати, якби не виникла правова колізія у разі можливого скасування лише розпорядження № 141. У такому випадку перелічені попередні розпорядження могли б вважатися чинними, а тому для уникнення вказаної колізії позивач вважає необхідним просити суд визнати незаконними не тільки розпорядження № 141, але й його попередників – розпоряджень №№ 1703, 1785, 1787 та 69.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 142 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1575" останнє розпорядження викладене у новій редакції, яка не усуває невідповідність розпорядження № 1575 законодавству і містить ті ж порушення, що й попередня редакція. Крім того, розпорядженням № 142 визнані такими, що втратили чинність розпорядження від 15.12.2006 №№ 1784 та 1786, внаслідок чого внесені ними зміни до розпоряджень від 30.10.2006 №№ 1575, 1576, 1577 також втратили чинність. Однак, для уникнення правової колізії внаслідок можливого скасування розпорядження № 142 позивач вважає необхідним просити суд визнати незаконними не тільки розпорядження № 142, але й його попередників – розпоряджень №№ 1784 та 1786.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 143 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1576" останнє розпорядження викладене у новій редакції, яка не усуває невідповідність розпорядження № 1576 законодавству і містить ті ж порушення, що й попередня редакція. Крім того, в новій редакції розпорядження № 1576 залишилася невідповідність порядку формування тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, які виробляються ВАТ "АК "Київводоканал", тому Порядку, який затверджений постановою КМУ від 12.07.2007 р. № 959, в частині, що стосується визначення Київводоканалу виробником або виконавцем цих послуг, а також відсутності розрахунків, передбачених Порядком.

Як відомо, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006 р. по справі № 2а-1405/06 визнано невідповідним законодавству та скасовано рішення Київської міської ради від 24 листопада 2005 року № 427/2888 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва", яким зокрема суб'єкт оскарження незаконно визначив виконавцем відповідних послуг ВАТ "АК "Київводоканал".

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 144 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1577" останнє розпорядження викладене у новій редакції, яка не усуває невідповідність розпорядження № 1577 законодавству і містить ті ж порушення, що й попередня редакція. Крім того, в новій редакції розпорядження № 1577 залишилася невідповідність порядку формування тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення та гарячої води виробниками та виконавцями цих послуг комунальної форми власності, тому Порядку, який затверджений постановою КМУ від 10.07.2007 р. № 955, в частині, що стосується невизначеності виробників та виконавців цих послуг, а також відсутності розрахунків, передбачених Порядком.

Тією ж постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006 р. по справі № 2а-1405/06 визнано невідповідним законодавству та скасовано рішення Київської міської ради від 24 листопада 2005 року № 427/2888 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва", яким зокрема суб'єкт оскарження незаконно визначив виконавцем відповідних послуг АК "Київенерго", ЗАТ "Дарницька ТЕЦ" та інших виробників теплової енергії; з централізованого постачання гарячої води - власників теплових пунктів та інших юридичних осіб, яким ці пункти передані в управління, повне господарське відання володіння або користування (житлові організації та АЕК).

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" визнані такими, що втратили чинність тарифи на теплову енергію для бюджетних установ та організацій, інших споживачів, затверджені розпорядженням КМДА від 30.10.2006 № 1575, та позиції 2, 3, 6, 7, 10 та 10.1 тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджених розпорядженням КМДА від 30.10.2006 № 1577 для проведення розрахунків з населенням та іншими споживачами. Як і у випадку попередніх розпоряджень, встановлені тарифи на теплову енергію, на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не відповідають Порядку, затвердженому постановою КМУ від 10.07.2007 р. № 955, в частині, що стосується невизначеності виробників та виконавців цих послуг, а також відсутності розрахунків, передбачених Порядком.

Рішення Київської міської ради від 08.02.2007 р. № 58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", є також незаконним, невідповідним законодавству, оскільки приймалося без дотримання вимог постанов Кабінету Міністрів від 12.07.2005 р. № 560, від 10.07.2006 р. № 955 та від 12.07.2006 р. № 959, з порушенням затвердженого Регламенту Київради. На дату публікації оскаржуваних розпоряджень рішення всупереч вимогам ч.5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" не було оприлюднене. Тому застосування цього рішення в оскаржуваних розпорядженнях КМДА є незаконним.

Відсутність державної реєстрації оскаржуваних розпоряджень створює правові колізії з раніше зареєстрованими Київським міським управлінням юстиції в установленому законодавством порядку та до цього часу чинними наступними розпорядженнями КМДА:

- від 19.01.2001 №63 "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 24.01.2001 за № 6/308;
- від 08.02.2001 № 216 "Про встановлення тарифів на теплову енергію виробництва відомчих котелень", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 16.02.2001 за № 11/313;
- від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за №46/429;
- від 14.10.2003 № 1907 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської адміністрації від 20.06.2002 № 1245", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 30.10.2003 за №72/558;
- від 10.12.2004 № 2249 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20,06.2002 № 1245", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 28.12.2004 за № 63641;
- від 05.08.2002 № 1571 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 09.08.2002 за № 57/440;
- від 28.08.2002 № 1679 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 13.09.2002 за №69/452;
- від 28.08.2002 № 1680 "Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 30.08.2002 за № 66/449;
- від 27.03.2003 № 499 "Про затвердження Переліку споживачів послуг з водопостачання та водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 08.04.2003 за № 25/511;
- від 02.06.2003 № 944 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 10.06.2003 за №40/526;
- від 04.07.2003 № 1224 "Про доповнення Переліку споживачів послуг з водопостачання та водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 11.07.2003 за №48/534;
- від 12.11.2003 № 2099 "Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 21.11.2003 за № 82/568;
- від 14.10.2003 № 1907 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської адміністрації від 20.06.2002 № 1245", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 30.10.2003 за №72/558;
- від 10.12.2004 № 2249 "Про внесення : змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 28.12.2004 за №63641;
- від 15.05.2000 № 748 "Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і при будинкових територій в м. Києві", зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.05.2000 за № 54/246;
- від 28.08.2002 № 1678 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.05.2000 № 748", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 02.09.2002 за №67/450;
- від 16.03.2004 № 402 "Про внесення змін до приміток до Розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків та прибудинкових територій, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.05.2000 № 748", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 22.03.2004 за №23/601.

Перелічені розпорядження не визнані такими, що втратили чинність суб'єктом нормотворчої діяльності, і не були скасовані Київським міським управлінням юстиції, а отже, залишаються чинними.

Слід зазначити, що на даний час існує також усталена судова практика щодо скасування незаконних актів КМДА та Київради. Так, крім зазначеної вище постанови Шевченківського районного суду від 25.05.2006 р. по справі № 2а-1405/06 рішенням того ж суду від 11 лютого 2005 р. по справі № 2-1703/05 визнане незаконним розпорядження КМДА від 2 серпня 1999 р. № 1261, аналогічне по змісту скасованому рішенню Київради від 26.11.2005 р. № 477/2888. Постановою Господарського суду м. Києва від 13.02.2007 р. за позовом Київської міської організації Української партії "Єдність" до КМДА (справа № 21/43-А) визнані недійсними та скасовані розпорядження КМДА від 30.10.2006 р. №№ 1574, 1575, 1576 та 1577. Ряд інших розпоряджень КМДА були скасовані на підставі висновків Київського міського управління юстиції та постановами Господарських судів, наприклад, розпорядження від 08.06.2001 № 1150, від 04.09.2003 № 1641, від 27.03.2002 № 621, від 29.07.2003 № 1389, від 26.12.2002 № 2308, від 12.05.2003 № 796, від 28.08.2003 № 1603, від 31.12.2003 № 2514, від 12.01.2004 № 15, від 29.04.2005 р. № 721.

Отже, для запровадження нових тарифів необхідно у відповідності до "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, вносити зміни і доповнення до раніше зареєстрованих нормативно-правових актів шляхом державної реєстрації відповідних змін у порядку, встановленому цим Положенням.

Наведені докази свідчать про незадовільну нормотворчу діяльність КМДА у сфері житлово-комунальних послуг, яка приводить до систематичних порушень прав споживачів і потребує контролю з боку вищестоящих органів влади.


Висновок

Оспорювані розпорядження та рішення безпосередньо порушують права та законні інтереси позивача, інших споживачів житлово-комунальних послуг на справедливу оплату відповідно до кількості, якості та собівартості фактично отриманих послуг, а для переважної більшості малозабезпечених мешканців міста встановлені цими нормативними актами ціни і тарифи залишають багатьох мешканців за межами виживання. Обіцянки голови КМДА про покращення матеріального становища соціально незахищених верств населення при запровадженні нових тарифів виявилися на практиці далекими від дійсності.

Оскаржувані акти є незаконними, тому, що не відповідають переліченим вище нормам законодавства та постанові суду про скасуванні рішення Київради № 477/2888. Отже, є всі підстави для звернення до суду з проханням винести постанову про незаконність оскаржуваних актів та невідповідність їх актам вищої юридичної сили.

Частиною 2 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частина 8 ст. 171 КАС України передбачає право суду визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Частиною 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, а ч. 4 тієї ж статті зобов'язує суб'єкта владних повноважень подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. До зазначених документів слід віднести розрахунки собівартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо з визначенням кожної складової частини у відповідності до Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 560, а також розрахунки підприємств – виконавців послуг, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 та від 12.07.2006 р. № 959 відповідно до затверджених цими постановами Порядків формування тарифів та наведеним у них формулами.


На підставі викладеного вище прошу суд:

1. Відповідно до абзацу 2 ст. 144 Конституції України зупинити дію оскаржуваних актів.
2. Задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

До цієї заяви додаються її копії для відповідачів.


Позивач – Куля В.І.


Создан 25 мар 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником