ПОЗОВНА ЗАЯВА на захист прав споживачів житлово-комунальних послуг

 
 

ПОЗОВНА ЗАЯВА на захист прав споживачів житлово-комунальних послуг

Про визнання невідповідним законодавству розпоряджень Київської міської державної адміністрації №№ 1574-1577 про підвищення тарифів



Шевченківський районний суд м. Києва
вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б,
м. Київ, 04053

Суддя - Притула Н.Г. Справа № 2а-2409/06

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

Позивач:
"ГРО-ЗА" Віктор Іванович,
вул. ХХХХХ, ХХХ, кв. ХХ, м. Київ, 03058,
тел. 457-40-72

Відповідач:
Суб'єкт владних повноважень -
Голова Київської міської державної адміністрації
Черновецький Леонід Михайлович,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001

06 листопада 2006 р.



ПОЗОВНА ЗАЯВА на захист прав споживачів житлово-комунальних послуг про визнання невідповідним законодавству рішень Київської міської державної адміністрації про підвищення тарифів


Зміст позовних вимог:

1. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1574 від 30 жовтня 2006 року "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій" незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
2. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1575 від 30 жовтня 2006 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію" незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
3. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1576 від 30 жовтня 2006 року "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.
4. Визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1577 від 30 жовтня 2006 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" незаконним, невідповідним законодавству та скасувати його.

Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги:

В газеті "Хрещатик" від 31 жовтня 2006 року (випуск № 30) були опубліковані оспорювані позивачем розпорядження №№ 1574, 1575, 1576, 1577, підписані 30 жовтня 2006 р. суб'єктом владних повноважень – Головою Київської міської державної адміністрації Черновецьким Леонідом Михайловичем.

Оскільки відповідач у даній справі при підписанні зазначених розпоряджень діяв з перевищенням повноважень, встановлених законодавством, а також у зв'язку з суттєвим порушенням норм законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг, позивач, керуючись ст.ст. 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, звертається до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідач не мав права вирішувати питання про встановлення чи затвердження, навіть погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, оскільки Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 6) до повноважень Київської міської державної адміністрації у сфері житлово-комунальних послуг відноситься лише взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів, а також здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги тим же Законом (ст. 7) віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, тобто у випадку м. Києва – до міськради або районних у місті рад.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України проведення цінової політики у державі забезпечує Кабінет Міністрів України. Ці повноваження Кабінету Міністрів України передбачені і статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення". Зокрема, Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). У Рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2000 від 10 лютого 2000 року по справі № 1-21/2000 про ціни і тарифи на житлово-комунальні та інші послуги скасована поправка до частини 3 статті 9 цього Закону про встановлення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги за погодженням з Верховною Радою України.

У відповідності до цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 (з урахуванням змін станом на 11.05.2006 р.) встановлені повноваження виконавчих органів міських рад та Київської міської державної адміністрації (КМДА) щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів та послуг. Раніше встановлені повноваження органів виконавчої влади, у тому числі КМДА, щодо тарифів на виробництво теплової енергії, а також на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення у цій постанові на даний час вилучені.

Таким чином, слід вважати доведеним наявність перевищення повноважень Головою КМДА при підписанні та намаганні ввести в дію з 1 грудня 2006 р. перелічені вище розпорядження щодо розмірів плати за житлово-комунальні послуги.

Іншою підставою для визнання недійсними зазначених розпоряджень є відсутність їх державної реєстрації в органах юстиції.

Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Згідно з Положенням державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду, якщо вони, зокрема, зачіпають соціально-економічні та інші права, свободи й законні інтереси громадян. Дво- або трикратне підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлене оскаржуваними розпорядженнями, без сумніву зачіпає соціально-економічні права громадян, проте Голова КМДА вирішив оприлюднити та ввести в дію ці розпорядження з 1 грудня 2006 р. без проходження процедури державної реєстрації в міському управлінні юстиції, як це передбачено Указом Президента України та Положенням (абзац 4 пункту 6 із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 1440 від 28.10.2004 р.).

Не викликає сумнівів і та обставина, що у разі спроби затвердити нові тарифи на житлово-комунальні послуги рішенням Київради цієї мети міському голові Черновецькому Л.М. не вдалося б досягти по причині необґрунтованості 2-3-кратного їх підвищення, відсутності відповідних розрахунків з боку виконавців послуг, порушення вимог законодавства щодо порядку формування відповідних тарифів. Ця ж обставина ставить під сумнів можливість державної реєстрації розпоряджень і у міському управлінні юстиції. Очевидно тому голова КМДА вирішив проігнорувати норми законодавства та перевищити власні повноваження, не зважаючи на наслідки. Єдиним наслідком такого роду діяльності може бути лише загальний супротив з боку споживачів та звернення з позовом до суду про скасування незаконних розпоряджень, що на даний час і відбувається.

У другій частині цього позову перелічені інші порушення законодавства головою КМДА, які стосуються недотримання встановлених порядків формування тарифів на окремі види житлово-комунальних послуг.

Так, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 31) встановлено, що порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп, тобто таких (ст. 14), що затверджуються або спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади, або органами місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560 затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Розмір тарифів відповідно до п. 2 Порядку визначається по кожному будинку окремо, а відповідно до п. 3 – за умови прозорості усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири. Розрахунок нормативних витрат регламентується п.п. 5-35 з відповідними формулами та визначенням складових частин.

Проте, порушуючи зазначений Порядок, Голова КМДА підписав розпорядження № 1574 від 30 жовтня 2006 р. "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій", яким встановлений коефіцієнт підвищення в розмірі 3,43 по відношенню до розмірів, встановлених раніше розпорядженням КМДА від 19.05.2000 р. № 748, і яке також на даний час не відповідає вказаному Порядку. Важливо відмітити принципову різницю у вирішенні питання про розміри плати за послуги з утримання будинків, а саме, Порядок встановлює формування і затвердження тарифу індивідуально по кожному будинку, в той час, коли розпорядженням КМДА передбачені однакові тарифи для усіх будинків у м. Києві з невеликими коливаннями залежно від поверховості та інженерного оснащення, без забезпечення прозорості та визначення фактичної вартості кожної складової частини тарифу. Оскільки постанова КМУ відповідно до ч. 4 ст. 4 Цивільного Кодексу України відноситься до категорії актів цивільного законодавства, то вона має вищу юридичну силу перед нормативно-правовими актами органів виконавчої влади нижчого рівня, а тому розпорядження КМДА № 1574 слід визнати невідповідним законодавству не лише з процесуальних міркувань, а і по суті, оскільки у даному випадку порушені норми матеріального права, а голова КМДА допустив у своїй нормотворчій діяльності перевищення повноважень.

Розпорядження № 1575 "Про затвердження тарифів на теплову енергію" суперечить Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженому постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955. Зокрема, цей Порядок передбачає формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням повної планової собівартості теплової енергії, до складу якої входять прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати тощо. Розміри індивідуальних складових кожної статті витрат у грошовому виразі визначаються за встановленими Положенням формулами. Однак, жодних розрахунків у підтвердження тарифів, запроваджених розпорядженням № 1575, відповідач у своєму розпорядженні не надав. Свідченням волюнтаристського підходу у даному випадку є встановлення однакових тарифів для усіх виробників теплової енергії, хоч за логікою та механізмом формування тарифів такий підхід є недопустимим. Дійсно, собівартість продукції у різних виробників не може бути однаковою, оскільки вони знаходяться у різних умовах господарювання. Це стосується і найбільш потужних виробників, у тому числі АЕК "Київенерго" та Дарницької ТЕЦ, перелічених у розпорядженні.

Розпорядження № 1576 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" суперечить Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженому постановою КМУ від 12.07.2006 р. № 959. Формування тарифів і у цьому випадку повинно здійснюватися на підставі калькулювання собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Однак у підтвердження законності підвищення тарифів на водопостачання в 2 рази, а на водовідведення – у 4 рази розпорядження не містить жодних доказів, крім міркувань загального характеру.

Іншим розпорядженням – № 1577 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" – запроваджені тарифи, які відрізняються від попередніх в 3 рази, однак ніяких розрахунків у підтвердження обґрунтованості такого підвищення, всупереч Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженому постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955, не надано. З таким же успіхом можна було б затвердити і 10-кратне підвищення тарифів. Крім того, тарифи не диференційовані по виробникам, що недопустимо з огляду на наявність значної кількості будинків з автономними даховими або вбудованими газовими котельнями, де відсутні такі складові частини собівартості, як компенсація втрат у зовнішніх теплових мережах, а також витрат на транспортування у подібних мережах. Зокрема, у будинку №4 по вул. Боткіна, співвласником якого є позивач, проектною організацією застосовані енергозберігаючі технології, на даху будинку споруджена котельня на газовому паливі, непродуктивні втрати теплової енергії відсутні, проте розпорядження № 1577 передбачає розповсюдження підвищених тарифів і на цей будинок. Крім того, не враховано, що значна кількість мешканців будинків встановила квартирні лічильники теплової енергії, для яких всупереч постанові КМУ від 21.07.2005 р. № 630 тариф на одиницю теплової енергії взагалі не визначений оспорюваним розпорядженням. Зокрема, у кв. №18 будинку № 4 по вул. Боткіна, де зареєстрований позивач, ще 2 роки тому був встановлений квартирний лічильник тепла. Як показав досвід, вартість фактично спожитої теплової енергії за лічильником приблизно в 2 рази менша, ніж за попередніми нормами. Оскільки розпорядження не містить тарифів на випадок наявності автономного джерела опалення та у разі встановлення квартирних тепло лічильників, виникає правова колізія, яку можна вирішити лише шляхом скасування незаконного розпорядження № 1577. Дійсно, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, передбачено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання при наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається (п. 10 Правил), за винятком, коли виникають сумніви щодо правильності показань, але й цей випадок врегульований Правилами (п. 16) без застосування нормативів (норм) споживання. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (останнє речення п. 10 Правил).

Оспорювані розпорядження безпосередньо порушують права та законні інтереси позивача та інших споживачів житлово-комунальних послуг на справедливу їх оплату відповідно до кількості, якості та собівартості фактично отриманих послуг, а для переважної більшості малозабезпечених мешканців міста встановлені цими розпорядженнями ціни і тарифи ставлять їх за межами виживання.

Отже, оскаржувані акти є незаконними і не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, які перелічені вище. Тому є всі підстави для звернення до суду з проханням винести постанову про незаконність оскаржуваних актів та невідповідність їх актам вищої юридичної сили. Частиною 2 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі викладеного вище прошу суд:

1. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 171 КАС України у разі відкриття провадження у справі зобов'язати відповідача опублікувати оголошення про це у газеті "Хрещатик" з викладенням вимог позивача щодо оскаржуваних розпоряджень № 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р.
2. Відповідно до абзацу 2 ст. 144 Конституції України зупинити дію оскаржуваних актів.
3. Задовольнити позовні вимоги до голови КМДА Черновецького Л.М. у повному обсязі.
4. Звільнити позивача від сплати державного мита та інформаційних послуг на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

До цієї заяви додається її копія для відповідача.


Позивач –


Создан 19 ноя 2006



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником